Як оплачується робота у святкові (неробочі) дні?

Робота у святкові і неробочі дні  (частина четверта статті 73) оплачується в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП.

Працівник, який працював у святковий або неробочий день, крім подвійної оплати, за бажанням може отримати інший день відпочинку, що не оплачується та є вихідним днем (лист Мінпраці та Мінсоцполітики від 29 грудня 2009 року № 853/13/84-09).

Щоб визначити годинну тарифну ставку для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі дні, потрібно місячний оклад працівника поділити на місячну норму тривалості робочого часу на відповідний місяць, затверджену правилами внутрішнього трудового розпорядку для цього працівника (чи його підрозділу).

Якщо працівників згідно із законодавством залучено до роботи у вихідні дні, які є загальними вихідними днями (субота, неділя) або визначені графіком роботи (змінності), і за згодою сторін обрано компенсацію іншим днем відпочинку, то робота у вихідний день оплачується в одинарному розмірі, а день відгулу не оплачується.

Визначені КЗпП норми оплати за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні є мінімальними державними гарантіями. Роботодавець може самостійно встановлювати більш високі рівні оплати праці за роботу в такі дні на підставі статті 97 КЗпП і статті 15 Закону України «Про оплату праці»  від 24 Березня 1995 року № 108/95-ВР.