Концепція національних стандартів суддівської освіти в Україні

ПРОЕКТ

Національні стандарти суддівської освіти

 

Вступ

Цим документом закріплюються основні стандарти (загальноприйняті типові вимоги (критерії, форми) до змісту та організації проведення навчальних заходів для суддів і кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України (далі – НШСУ).

В умовах глобалізації інформаційного простору, вдосконалення різноманітних технологій і методів роботи, розвитку законодавства та правозастосовної практики, запровадженні нових та вдосконаленні існуючих способів захисту порушених прав суспільство очікує від судді відповідного рівня оволодіння комплексом знань, умінь та навичок, необхідних для виконання суддівських функцій.

Належна професійна підготовка кандидатів на посаду судді та суддів є неодмінною умовою компетентного судочинства. Така підготовка є також гарантією незалежності та безсторонності майбутніх суддів, неодмінною умовою поваги суспільства до судової влади.

Вимоги, викладені у цьому документі, поширюються як на спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді, так і на підготовку суддів (призначених на посаду вперше, обраних безстроково, призначених/обраних на адміністративні посади в судах) та періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації.

Метою запровадження національних стандартів суддівської освіти є відображення підходу НШСУ як державної установи зі спеціальним статусом, що забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність, до суддівської освіти як засобу/основи підвищення довіри суспільства до суду, підвищення якості судівництва та утвердження верховенства права, забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Національні стандарти суддівської освіти розроблені на виконання Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VІ від 07 липня 2010 р. (далі – Закон № 2453-VІ) і ґрунтуються на Конституції України, чинному законодавстві з урахуванням, зважаючи на членство України в ООН та Раді Європи, обов’язку держави дотримуватися загальновизнаних міжнародних стандартів у сфері судочинства, закріплених, зокрема, у таких документах:

-Основні принципи незалежності правосуддя, схвалені Резолюціями 40/32 та 40/146 ГА ООН у 1985 р.;

-Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006р.;

-Європейська  Хартія про статус суддів, затверджена Радою Європи у 1998 р.;

-Рекомендації Rec (2004) 4 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про роль Європейської конвенції з прав людини в університетській освіті та професійній підготовці, ухваленій на 114 сесії Комітету Міністрів Ради Європи 12 травня 2004 р.

-Висновки № 4 (2003) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо належної підготовки та підвищення кваліфікації суддів на національному та європейському рівнях, схваленому 27 листопада 2003 р.;

-Висновки № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання “Правосуддя та суспільство”, схваленому23-25 листопада 2005 р.;

-Висновки № 588/2010 Європейської комісії “За демократію через право” (Венеціанської комісії) на Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 11 жовтня 2010 року, CDL(2010)097 (оригінал англ.).

Національні стандарти суддівської освіти базуються на ключових цінностях Національної школи суддів України, відображених у її Стратегічному плані, схваленому Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 11 жовтня 2013 року, якими є: професіоналізм, ефективність, лідерство та співпраця, відповідальність і добросовісність, морально-етичні принципи та інноваційність.

Національні стандарти розроблені з врахуванням вимог частини 6 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 р., відповідно до якого суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічно двотижневу підготовку у НШСУ, суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку у НШСУ не менше ніж раз на три роки[1].

Положення про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, Програма спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, Положення про порядок і методику оцінювання результатів спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, Методичні рекомендації та інші локальні документи, які регулюють зміст, методику, порядок проходження та організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, повинні враховувати національні стандарти суддівської освіти, закріплені в цьому документі.

 

Засади суддівської освіти

Суддівська освіта ґрунтується на: 1) потребах цільової аудиторії НШСУ (кандидати на посаду судді; судді, призначені на посаду вперше; судді, обрані безстроково; судді, обрані на адміністративні посади) із врахуванням стажу роботи та юрисдикції/спеціалізації; 2) створенні стандартизованих програм підготовки; 3) запровадженні інтерактивних методів навчання, які базуються на суддівських навичках; 4) розробці навчальних матеріалів для всіх компонентів суддівської освіти; 5) підготовці викладачів (тренерів, фасилітаторів, модераторів); 6) використанні переваг дистанційної освіти; 7) проведенні моніторингу якості навчальних заходів з метою його врахування для підвищення рівня розробки та викладання навчальних курсів.

Суддівська освіта має на меті домогтися досягнення кандидатами на посаду судді та суддями таких ключових якостей та навичок:

Інтелектуальні якості (здібність):

-високий рівень кваліфікації в сфері права, розуміння його фундаментальних принципів;

-уміння швидко сприймати та аналізувати інформацію;

-здатність аналізувати та синтезувати правові ситуації;

-логічність та структурованість мислення, мисленнєва самостійність.

Особисті якості:

-чесність;

-моральність;

-неупередженість та безсторонність;

-здатність до обґрунтованого судження;

-рішучість та володіння навичками прийняття рішень;

-об’єктивність;

-уміння та готовність навчатися та професійно вдосконалюватися; здатність застосовувати набуті знання, вміння та навички.

Здатність до розуміння та справедливого поводження:

-вміння поводитися з кожним з повагою та чутливістю, незважаючи на походження та інші ознаки;

-готовність терпеливо та ввічливо вислуховувати.

Авторитетність (владність) та комунікативні навички:

-володіння навичками міжособистісного спілкування;

-уміння зрозуміло і стисло роз’яснювати всім, кого це стосується, процесуальні вимоги;

-здатність формулювати, обґрунтовувати (мотивувати) та пояснювати кожне винесене рішення;

-уміння утримувати авторитет в разі оспорювання, піддаванні сумніву.

Ефективність (продуктивність):

-уміння працювати швидко та під тиском;

-уміння ефективно організувати час та швидко виносити чітко обґрунтовані судові рішення;

-володіння ефективними комунікаційними навичками;

-здатність керувати судовим процесом в емоційно напруженому середовищі;

-уміння конструктивно працювати з іншими (зокрема, мати навики лідерства та управління, коли потрібно).

Процес підготовки кандидатів на посаду судді та суддів повинен бути спрямований на розвиток та удосконалення вищезазначених якостей та психологічну адаптацію до професії судді.

Принципами суддівської освіти є:

1) різнобічність та комплексність підготовки, її орієнтованість на опанування всіма необхідними уміннями і навичками, притаманними професії судді;

2) періодичність підготовки та навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;

3) здійснення підготовки відповідно до кращого світового досвіду з урахуванням міжнародних стандартів у сфері судочинства;

4) єдність (уніфікованість) підготовки, тобто її здійснення на підставі стандартизованих програм, розроблених Національною школою суддів України;

5) практична спрямованість суддівської освіти, зокрема, через формування програм, виходячи із суддівських компетенцій (знань, умінь та навичок, притаманних професії судді);

6) збалансованість програми спеціальної підготовки шляхом поєднання теоретичних та практичних занять в аудиторії зі стажуваннями в судах;

7) забезпечення високої якості і наукової обґрунтованості суддівської освіти;

8) сучасність змісту та випереджувальний характер суддівської освіти, періодичне оновлення навчальних програм і курсів та  удосконалення методики підготовки;

9) ініціативність та зацікавленість кандидатів на посаду судді та суддів у підвищенні професійного рівня;

10) координація діяльності всіх складових системи суддівської освіти;

11) використання новітніх ІТ-досягнень в процесі підготовки;

12) безперервність суддівської освіти (навчання впродовж життя).

 

Зміст суддівської освіти

Кожна програма підготовки (перепідготовки) суддів є переліком взаємопов’язаних курсів, створених на основі інтерактивних методів навчання, що сприяють досягненню чітко визначених навчальних цілей.

Розробка УСІХ навчальних курсів для суддів та кандидатів на посаду судді здійснюється НШСУ із врахуванням трьох вимірів:

1) знання (матеріальне та процесуальне право, конвенції та міжнародні договори, ратифіковані Україною (згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України);

2) навички (уміння аналізувати та тлумачити нормативно-правові акти; критично мислити; кваліфікувати діяння; вирішувати спори альтернативним шляхом (медіація, вирішення спору за допомогою професійного судді тощо); спілкуватися з учасниками процесу; вирішувати етичні дилеми; користуватися інформаційними технологіями; керувати стресом, самостійно приймати рішення у спорі; писати судові рішення; управляти судовим процесом тощо);

3) ставлення (в т.ч. розуміння соціального контексту відправлення правосуддя (розуміння суспільства та його потреб; недопущення дискримінації за різними ознаками (статтю, національністю, віком, місцем проживання, релігійною приналежністю, сексуальною орієнтацією, матеріальним станом тощо).

Навчальні програми та курси розробляються: 1) відповідно до об’єктивних навчальних потреб суддівського корпусу; 2) із врахуванням особливостей цільової аудиторії (юрисдикція, страж роботи на посаді судді, спеціалізація (за необхідності); 3) актуальності проблематики (розробка курсу «на випередження», а не «пост-фактум»); 4) за активної участі суддівської спільноти.

Кожен навчальний курс та програма підготовки загалом має сприяти утвердженню конституційних цінностей поваги до прав людини та громадянина, верховенства права та непорушності принципів суддівської етики.

Розробка кожного навчального курсу має такі обов’язкові елементи: 1) визначення навчальних цілей та конкретних очікуваних результатів щодо кожного компоненту курсу (знання, навички, ставлення); 2) програма курсу (структура, час, методика, відповідальна особа); 3) роздавальні навчальні матеріали (презентації міні-лекцій у PowerPoint, ситуативні завдання для роботи у малих групах, перелік контрольних запитань (для експрес-опитування); 4) матеріали для самостійного опрацювання, перелік додаткових джерел та ін.); 5) нотатки для викладачів; 6) анкети для учасників курсів (слухачів).

Курси, які входять у стандартизовані програми підготовки, повинні бути взаємно пов’язаними (враховувати спільні [наскрізні] фабули справ, ситуативні завдання тощо).

Методика розробки курсів

Підготовка суддів має бути цілісною, практичною, комплексною (системною) та всебічною, побудованою з використанням інноваційних методологічних підходів для забезпечення ефективності навчального процесу та досягнення навчальних цілей, основною серед яких є набуття та розвиток суддівських навичок.

Використання Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, принципів суддівської етики та соціального контексту відправлення правосуддя (включаючи ґендерний аспект, врахування потреб людей з обмеженими можливостями та ін.) має бути інтегрованим у зміст кожного навчального курсу.

Цикл суддівської освіти включає такі стадії:

1) оцінка навчальних потреб;

2) розробка стандартизованої програми підготовки (для кожної конкретної цільової аудиторії із врахуванням юрисдикції, стаж роботи, інстанція, спеціалізація) із зазначенням переліку курсів та їх тривалості;

3) розробка курсів в рамках стандартизованої програми підготовки:

a) створення групи розробників конкретного навчального курсу із залученням наукових працівників НШСУ та суддів-викладачів – представників усіх інстанцій;

b) визначення навчальних цілей курсу;

c) розробка програми курсу;

d) структурування навчального матеріалу відповідно до інтерактивної методики навчання;

e) розробка роздавальних матеріалів; розробка матеріалів для викладачів);

4) апробація курсів та їхнє доопрацювання;

5) підготовка викладачів з кожного курсу;

6) викладання курсів (впровадження курсів в навчальних процес НШСУ);

7) зворотній зв'язок (моніторинг і оцінювання).

Практично-орієнтована методологія повинна бути пристосована до кожного курсу з урахуванням навчальних цілей, тем (модулів) і цільової аудиторії, та включати багатоманітність навчальних підходів, зокрема розробку дистанційних курсів навчання.

 

Методика викладання курсів

НШСУ повинна забезпечити єдиний підхід до викладання розроблених навчальних курсів в рамках стандартизованих програм в усіх регіональних відділеннях, відбір викладачів на підставі встановлених критеріїв, дотримання викладачами вимог розроблених курсів та методології.

НШСУ при викладанні курсів повинна забезпечити дотримання таких двох видів вимог: 1) педагогічних (інтерактивна методологія викладання; використання розроблених роздавальних матеріалів, розподіл на малі групи, дотримання методичних рекомендацій та нотаток для викладачів (тренерів, фасилітаторів); 2) матеріально-технічних та організаційних (друк роздавальних матеріалів та матеріалів для викладачів; технічне забезпечення (комп’ютер, проектор, обладнання для технології експерс-опитування («клікери»), фліп-чарти, екран, перехідники та шнури тощо), наявність інтернету та ін.).

Формами викладання стандартизованих програм підготовки є: 1) безпосереднє навчання в аудиторіях; 2) дистанційне навчання (в т.ч. в режимі он-лайн); 3) наставництво під час стажування кандидатів на посаду суддів; 4) комбіноване навчання.

 

Моніторинг та врахування його результатів

Наприкінці кожного курсу стандартизованої програми підготовки НШСУ здійснює оцінювання ефективності та якості проведеного навчання за такими критеріями:

1) зміст кожного курсу;

2) робота викладачів,

3) залученість учасників у процес навчання, 

4) роздавальні навчальні матеріали;

5) форми та методи навчання;

6) логістика та адміністрування.

За результатами проведеного моніторингу здійснюється доопрацювання навчальних курсів та вносяться корективи в організаційний процес підготовки та проведення навчальних заходів.

Моніторинг проводиться методом анкетування з використанням паперових або електронний опитувальників та/або надання письмових відгуків (за певними критеріями).

 

Розробники та викладачі

НШСУ розробляє навчальні курси стандартизованих програм та впроваджує їх у процес підготовки/перепідготовки кандидатів на посаду судді та чинних суддів. До процесу розробки та запровадження кожного курсу залучаються судді-викладачі з усіх інстанцій та співробітники НШСУ; можуть бути залучені судді у відставці, викладачі вищих навчальних закладів, експерти у відповідній галузі з бездоганною професійною репутацією та високими моральними якостями.

З метою забезпечення ефективності навчання кандидатів на посаду судді та суддів, призначених на посаду вперше і обраних безстроково, його практичної спрямованості, актуальності та досягнення очікуваних результатів НШСУ сформована низка вимог до розробників, викладачів та інших осіб, залучених у навчальний процес.

Розробники навчальних курсів повинні вміти:

-визначати цілі і завдання навчального процесу і обирати засоби та методи їх досягнення;

-складати програму навчального заходу (семінару, тренінгу, навчального курсу і т. д.) і діяти відповідно до нього;

-обирати найбільш оптимальні й ефективні методи викладання залежно від очікуваних результатів, теми, аудиторії і т. д.;

-ефективно розподіляти і використовувати час;

-розробляти навчальні матеріали (міні-лекції, презентації, навчальні справи, ситуативні завдання, запитання для експрес-опитування тощо) для слухачів та нотатки й методичні рекомендації для викладачів;

-оцінювати себе та інших;

-вносити зміни у програми та навчальні матеріали за результатами апробації, моніторингу та оцінки.

Очікується, що викладачі (тренери) НШСУ мають:

-добре справлятися зі складнощами, властивими викладацькій (тренерській) діяльності;

-володіти сучасними інтерактивними методами викладання;

-вміти застосовувати сучасні інформаційні технології навчання (працювати з Power Point, Turning Point та іншим програмним забезпеченням і обладнанням);

-розуміти сутність і володіти методикою дистанційного (в т.ч. on-line) навчання та прагнути оволодівати необхідними знаннями та навичками; 

-вміти працювати у команді, формуючи партнерські стосунки і взаємну підтримку;

-вкладати значні зусилля в свій розвиток і підвищення викладацької майстерності;

-постійно прагнути нового досвіду та навичок;

-розуміти засадничі принципи ефективної роботи малих груп;

-вірити в можливість змін;

-сприймати висловлювання інших про свої підходи до роботи, спокійно ставитися до власних помилок;

-експериментувати з новими ідеями та методиками;

-мати систематизований та системний підхід до вирішення проблем.

Робота НШСУ з викладачами має бути постійною та послідовною та супроводжуватися методологічними підтримкою (семінари, тренінги, методологічні літні школи, засідання робочих груп тощо).

Викладачі мають подавати навчальний матеріал відповідно до розроблених навчальних курсів стандартизованих програм.

Кожен вид діяльності, пов'язаний із розробкою та впровадженням навчальних курсів стандартизованих програм підготовки кандидатів на посаду судді та чинних суддів, має бути закріплений у посадових інструкціях відповідальних працівників різних структурних підрозділів НШСУ.

 

[1] Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема, рекомендується, щоб «підвищення кваліфікації суддів переважно базувалося на добровільній участі суддів» (див. зокрема, п. 37 ч. 1 Рекомендації № 4 КРЄС). Однак, враховуючи законодавчі вимоги, викладені в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно обов’язковості проходження суддями підготовки в НШСУ, а також відсутність спеціальної підготовки кандидатів на посаду суддів до 2010 р. (що має наслідком те, що більшість чинних суддів в Україні де-факто не проходили спеціальної підготовки як кандидати), видається обґрунтованим відхід національних стандартів суддівської освіти від міжнародних рекомендацій.